Годинникарські традиції німецького міста Пфорцгайм є навіть старішими, аніж у швейцарській долині Валле де Жу. Ще з I століття н.е. тут знаходились найбагатші у регіоні римські срібні копальні. Після спустошливої війни між Францією та Аугсбургською лігою наприкінці XVII століття, у часи затишшя та бурхливої індустріальної відбудови, у Пфорцгаймі оселилось чимало ювелірів та майстрів годинникової справи. Відтоді його стали називати не інакше, як Гольдштадт або «Золоте місто». У 1740 році, коли швейцарці з Валле де Жу відкрили свою першу майстерню, годинникарі з Пфорцгайма працювали вже щонайменше 40 років. Саме тут і народився Мартін Браун. Саме тут його годинники стали під стяг слави.
Кращого майстра-золотаря, аніж Карл-Крістіан Браун, у Пфорцгаймі не було. Корпуси годинників, які він виготовляв, великі мануфактури замовляли заздалегідь, за попереднім записом. Здебільшого – для ексклюзивних моделей та лімітованих колекцій. Тому змалечку його син Мартін був занурений у вир сімейної справи. Він мав стати годинникарем – так хотів батько. Після закінчення уславленої Пфорцгаймської школи годинникарства у 1983 році молодий Браун взявся за реставрацію старовинних годинників із комплікаціями. Впродовж восьми років роботи із антикваріатом, його найбільшим тріумфом стало відновлення практично зруйнованого раритетного хвилинного репетира Lange & Sohne, виготовленого у 1903 році кількістю всього у три екземпляри. Після цього за молодим Брауном закріпилось реноме виняткового фахівця вінтажної мікромеханіки.
Новий початок
Згуртування двох Браунів під знаменом однієї компанії на початку 90-их стало неминучим, якщо не закономірним. Це був ренесанс цілої культури механічних годинників, відлига столітніх традицій, пригнічених кварцовою революцією та конвеєрним маспродуктом. Мануфактура Martin Braun стала ще одним аргументом цього загальноєвропейського відродження, що сконсолідував досконалий ювелірний хист батька та неординарний годинникарський талант сина.
Космічна доктрина
Ще студентом Мартін мріяв створити годинник, який би найповніше відображав денний цикл сонця, індикуючи час його сходу та заходу. Витративши на реалізацію цієї концепції п’ять років, у листопаді 2000 року він нарешті презентував свій перший EOS. Іменований на честь давньогрецької богині ранкової зорі, цей годинник був радше складним астрономічним пристроєм, аніж простим часоміром. Корегуючи положення спеціальних металічних кулачків з перехрещеними стрілками стало можливим вираховувати точний час сходу та заходу світила будь-якої пори року та у будь-де на Землі, навіть за Полярним колом.
Наступним міфічним витвором Брауна став Boreas. У грецькій міфології Борей – син богині Еос, холодний гірський вітер з північного Середземномор’я. Окрім успадкованої від EOS функції «схід-захід» перевагою цього годинника стало так зване «врівноваження часу», що ґрунтується на законах астрономії німецького математика і фізика Йоганна Кеплера (1571 – 1630). Саме Кеплер відкрив основоположні принципи руху планет. Оскільки Земля рухається навколо Сонця еліптичною орбітою, швидкість її руху не завжди однакова. Чим далі вона від світила – тим її рух повільніший. Відтак, вимірювання часу за 24-годинним циклом є не завжди правомірним. В годиннику Boreas унікальна система врівноваження Брауна вираховує різницю між планетарним або «громадянським» часом та астрономічним, тобто еталонним, відображаючи її на спеціальній ретроградній шкалі, під індикатором дати.
Культ Сонця
Занурившись у складні математичні обчислення і кропіткі фізичні розрахунки, Мартін Браун невдовзі винайшов годинник, в якому була втілена діюча геліоцентрична модель сонячної системи. Подібна астрономічна комплікація у світовій практиці була досі небаченою. За допомогою центрального модуля та системи коліщат годинник Heliozentric відображає точне орбітальне положення Землі відносно Сонця, виконуючи при цьому призначення річного календаря з 12-місячним циклом. У полі великого еліпса на циферблаті розміщені два інкрустовані діамантами сузір’я та покажчик знаків зодіаку.
Текстурний циферблат найновішого у «елліністичному» циклі годинника Selene з периферичною центральною датою виготовлений зі частки справжнього метеориту, знайденого у Намібії. У найближчі 122 з половиною роки цей свідок вічності, проведеної у космосі, відображатиме фази Місяця без найменшої похибки. Завдяки особливому автономному модулю корегування, затемнення найбільшого на сьогодні фотореалістичного місячного індикатора буде здійснюватись поступово, у точній відповідності з реальним небесним положенням супутника Землі. Адже закони часу диктує всесвіт, а не людина. Браун знає це достоту.
Гнат Бурма для журналу “Народний депутат” (2008)
